У SoftServe працює понад 11 500 людей по всій Україні — від Львова до Харкова, від Києва до Одеси. Війна перевернула з ніг на голову життя кожного з них. Проте, попри всі її жахи, вона показала і нам, і усьому світові, як українці здатні об’єднуватися та допомагати одне одному у складні часи.

Майже у кожній команді в SoftServe є ті, хто допомагає у різний спосіб: донейтить на армію або служить в ЗСУ, готує для тероборони чи розвозить гуманітарку, розробляє технічні рішення для волонтерів або просто продовжує стабільно виконувати свою роботу, підтримуючи економіку. Кожна, навіть маленька допомога, наближає нас до перемоги. І в цій статті ми ділимося історіями трьох наших співробітників, які волонтерять заради України.

Роман Савка, Accessibility QA Engineer

Очолює ГО «Рівні можливості для всіх» і допомагає людям з інвалідністю

/uploads/stories/to-be-in-right-place-and-help-as-much-as-you-can-dot-stories-of-three-volunteers-from-softserve/roman-savka.jpg?1652386987865

У SoftServe я працюю як Accessibility QA Engineer, це відносно новий напрямок у компанії — у липні йому буде 2 роки. У нас класна, весела команда. Деякі з моїх колег, так само як і я, мають порушення зору. Але ми себе почуваємо у своїй тарілці: SoftServe — інклюзивна та соціально відповідальна компанія. А ще мені страшенно подобається те, чим я займаюсь.

Громадська діяльність — це вже давно мій second-job profile. У 23 роки я отримав порушення зору та зрозумів, що в нас відсутня система інтеграції в суспільство людей, які набули інвалідність у зрілому віці. Тому вже понад 10 років я очолюю відокремлений підрозділ всеукраїнської громадської організації «Українське товариство сліпих» на Львівщині. Також трохи більше 2-ох років тому започаткував організацію «Рівні можливості для всіх», де команда волонтерів працює із людьми з інвалідністю різних назологій.

З війною кількість активностей в обох організаціях зросла: багато людей з інвалідністю залишились без засобів для реабілітації або без технічних засобів для мобільності, таких як тростини, колісні крісла, милиці. Уже на третій день війни до нас надійшов перший запит від сім’ї з Чугуєва, якій потрібно було колісне крісло для 7-річної дитини з ДЦП.

Окрім того, ми допомагаємо з багатьма іншими питаннями. Наприклад, одного разу до нас звернувся хлопець, у якого через хворобу виникли проблеми з зором і він не встиг виготовити посвідчення про інвалідність. Ми допомогли з оформленням і він успішно перетнув кордон.

У нас добре злагоджена команда, що дозволяє поєднувати волонтерську діяльність з роботою. Головне вміти правильно делегувати повноваження і розподілити навантаження. У нас є ті, хто відповідає за логістику, транспортування, а також психологи, юристи, соціальні педагоги та інші фахівці.

Моя основна роль — слідкувати за всіма процесами, організовувати допомогу, знаходити необхідні засоби. Окрім того, я приймаю людей вдома. Упродовж останнього місяця у мене жили різні люди, різні тварини — собаки, коти, черепахи, морські свинки. Свою родину я відправив за кордон, і відтоді квартира перетворилася частково в офіс, склад та місце проживання для вимушено переміщених людей.

Попри мій 10-річний досвід соціальної роботи, зараз я чую та бачу ситуації, з якими нелегко впоратися психологічно.

РОМАН САВКА | Accessibility QA Engineer

Якось до нас приїхала жінка, яка два тижні перебувала з сім’єю під обстрілами. Вона вибирала колісне крісло для дитини, і коли я запитав, чим ще їй допомогти, вона відмовилась. Хоча у неї з собою не було нічого.

Що додає мені наснаги? Я знаю, що моя сім’я в безпеці. Мене це підсвідомо змушує тут робити ті речі, які роблять закордоном для них. Їх там гарно прийняли, старший син вже ходить в польський садочок. Хочеться компенсувати та віддати тут те, що дали моїм дітям там. Крім того, розуміння, що ти допоміг тим, кому це потрібно, також дуже мотивує.

Якщо кожен буде працювати на своєму місці, то тим самим наближатиме нашу перемогу. Я, на жаль, не маю змоги тримати зброю в руках, стріляти та відбиватися, хоча я офіцер запасу і в мене є певні знання. Треба бути на своєму місці і допомагати, чим можеш, — так і переможемо.

Костянтин Гук, Software Engineer

Займався пошуком зниклих дітей, а тепер допомагає біженцям

/uploads/stories/to-be-in-right-place-and-help-as-much-as-you-can-dot-stories-of-three-volunteers-from-softserve/kostyantyn-huk-2.jpg?1652387495349

Моя історія волонтерства почалась у 2014 році. Я їздив до Києва як парамедик, допомагав на Майдані людям із травмами різних ступенів важкості. Потім, з початком АТО я вирішив оновити ці знання та пройшов кілька курсів домедичної допомоги. Тепер я й сам навчаю охочих накладати джгути та турнікети, транспортувати потерпілих, координувати людей під час надзвичайних подій.

У 2017-му після народження дочки я подумав, я долучився до волонтерської групи «Пошук Зниклих Дітей Дніпро». Ми допомагаємо розповсюдити інформацію про зниклих дітей, готуємо описи, і якщо надходить запит від поліції, то безпосередньо займаємося пошуками.

До 24 лютого цього року я регулярно виїжджав у пошукові експедиції з колегами-волонтерами. Але з початком війни наша організація миттєво перепрофілювалася на допомогу переселенцям та військовим. Волонтерська група організувала два склади для гуманітарної допомоги та два пункти для розміщення переселенців. Ми розмістили оголошення в соцмережах, і з першого ж дня містяни зверталися до нас з питаннями про те, як вони можуть допомогти.

На волонтерську діяльність ми не збираємо грошей – все робимо самі, своїми силами. Виняток зробили лише на перший тиждень війни – попросили фінансової допомоги у небайдужих на загальну суму десь 12-15 тис. грн на паливо для перевезень, оскільки в короткий проміжок часу було дуже багато поїздок.

Волонтерю я не сам, а з дружиною. Вона готує їжу з продуктів, які принесли люди.

У перші дні війни ми приготували та доставили близько 300 кг готової їжі для батальйону, який вирушав на фронт.

КОСТЯНТИН ГУК | Software Engineer

Я ж займаюся перевезеннями, наприклад, забираю людей з вокзалу і відвожу куди треба, перевожу вантажі тощо. Також облаштовував тимчасові пункти проживання переселенців у приміщенні дитячого садка.

/uploads/stories/to-be-in-right-place-and-help-as-much-as-you-can-dot-stories-of-three-volunteers-from-softserve/help.jpg?1652387692004

Коли я відвіз сім'ю до Львова, то вирішив повертатися не з порожніми руками – мені пощастило знайти близько 400 кілограмів собачого корму для притулку. Одна з учасниць нашої волонтерської організації – відома у Дніпрі активістка-зоозахисниця. Тому коли я сказав, що їхатиму зі Львова, вона домовилась про корм, а я його довіз тваринкам.

Мені пощастило, що моя дружина повністю поділяє прагнення допомагати людям. Коли почалася війна, ми зійшлися на думці, що якби у нас не було дочки, то ми обоє пішли б у тероборону. Але наше основне завдання – бути добрими батьками, тому зараз моя дружина з дитиною у безпеці, а я допомагаю людям за нас двох.

Так само я відчуваю величезну підтримку від компанії. Я звик поєднувати волонтерство та роботу, і зазвичай займався пошуковими операціями ввечері. Однак зараз часто доводиться допомагати та в день, але мій PM і команда знають про мою волонтерську діяльність і часто підстраховують, коли потрібно, я так само готовий підстрахувати їх. Для мене ця підтримка дуже багато означає.

Ігор Буренко, Software Engineer

Cтворив чат-бот для координації волонтерського штабу в Одесі

/uploads/stories/to-be-in-right-place-and-help-as-much-as-you-can-dot-stories-of-three-volunteers-from-softserve/ihor-burenko.jpg?1652388407350

Мене звати Ігор Буренко, я Software Engineer з Одеси. Працюю в команді, що займається розробкою продукту у галузі медичного страхування. В роботі мені завжди подобалося те, що пишучи код, я можу комусь допомогти.

Після війни це бажання тільки посилилося, і я шукав шляхи, як принести користь. На Одещині при обласній адміністрації створили гуманітарний штаб, де моїй дружині запропонували очолити пресслужбу. Туди відразу почали писати та дзвонити сотні небайдужих людей, які хотіли допомогти, переказати кошти, стати волонтерами. Подібних питань виникало дуже багато, і відповіді на них займали у волонтерів штабу багато часу та ресурсів. Я зрозумів, що це саме та проблема, яку я здатен вирішити, створивши технічне рішення для автоматизації роботи штабу.

У мене виникла ідея створити чат-бот, з допомогою якого кожен охочий зміг швидко та у зручний спосіб отримати інформацію про те, чим зараз можна допомогти штабу і як це зробити. Тому я зібрав Agile-команду з чотирьох людей: я виконую роль лід-розробника, також у нас є бізнес-аналітик та два тестувальники.

На розробку чат-бота, від ідеї і до реалізації першоï версiï у нас пiшов один день. Ми працювали навіть вночі, адже від оперативності та ефективності роботи штабу могли залежати життя. Були настільки сконцентровані та вмотивовані, що навіть не помічали, як летить час. Хоча бот створювався в екстремальних умовах.

Наш бізнес-аналітик після початку обстрілів у Києві переїхала в область, але згодом і там почали стріляти. У неї постійно зникав інтернет, потім були перебої з електроенергією, але вона продовжувала працювати над ботом в таких умовах. Більшу частину роботи вона зробила з укриття. Це була її перша робота в ІТ, і «бойове хрещення» у неї вийшло на відмінно.

Зараз там дві основні функції - дізнатися про актуальну потребу волонтерських організацій та отримати інформацію про те, де можна бути корисним і допомогти фізично. Ми постійно на контакті зі штабом та регулярно оновлюємо інформацію, яку отримуємо від наших волонтерів. Зараз ми плануємо додати дані для тих, хто хоче донейтити з-за кордону, а згодом хочемо створити такий бот і для інших областей.

Ботом уже користується близько двох тисяч користувачів. Люди хочуть допомагати і бути хоч якось корисними.

Я вирішив, що найефективніший спосіб допомогти — це використати свої професійні знання і навички. Дуже сподіваюся, що бот допоміг іншим зрозуміти, де будуть корисні вони.

ІГОР БУРЕНКО | Software Engineer

#StandWithUkraine