Привіт, мене звати Андрій Микитюк, я VP of Client Success в SoftServe. На початку війни я був у бізнес поїздці за кордоном, і згодом перші чотири місяці прожив у Польщі. Потім вирішив переїхати у Бухарест.

Румунія не настільки популярна локація для переїзду, як Польща, однак багато ІТ-компаній розвивають тут свої хаби. В червні цього року SoftServe відкрив девцентр у Румунії, також я бачив інформацію, що офіс тут відкрив Ciklum. Зі мною по сусідству живе дівчина з EPAM. У цій статті я хочу поділитися першими враженнями від Бухаресту, можливо, він виявиться цікавим для тих, хто теж розглядає цю локацію. Сподіваюся, що ви знайдете для себе щось корисне.

Три країни за час війни

28 січня ми з командою мали онлайн-зустріч, де обговорювали ситуацію в Україні. На той час я жив біля Львова та не зовсім уявляв, які настрої панують в Києві, Дніпрі та Харкові. Ціллю зустрічі було розповісти про проактивні дії компанії та трохи заспокоїти колег. Можливо, когось я і заспокоїв, але рівень моєї тривоги зріс в рази. Спрацював “закон сполучених посудин”, і коментарі харків'ян “Путін нападе” були переконливішими, ніж дані розвідки США. Після цієї події ми з дружиною спакували тривожну валізку (яку можна закинути в машину) і тривожний наплічник (з герметичним пакетом для важливих документів та сухпайком для виживання в екстремальних умовах). Час йшов, рівень моєї тривоги спадав і вже 20 лютого я полетів у відрядження в Нью-Йорк. Перед від’їздом я заспокоював сім’ю, що швидше за все в Україні нічого не почнеться.

24 лютого вранці за українським часом я, ледь стримуючи свою паніку, зателефонував дружині і сказав лиш декілька речень: “Росія почала війну, обстрілюють всю територію України. Спробуй переїхати кордон. Зараз не читай жодних новин, в тебе є максимум година, щоб вийти з дому”.

З трьома дітьми і в мирний час не просто за годину зібратись та вийти з дому, але моя дружина справилась відмінно. Ну і, звісно, заздалегідь спакована валізка та речі дуже прискорили цей процес.

Чотири місяці ми прожили в Польщі, а влітку переїхали в Бухарест. Я став першим легалізованим українським працівником SoftServe у Румунії, і наразі компанія планує наймати в команду як місцевих спеціалістів, так і українців.

/uploads/stories/relocation-to-romania-legalization-prices-search-for-housing-and-advantages-for-ukrainian-it-specialists/romania-relocation-softserve-1.jpg?1664366439543

Чому я обрав Румунію?

В компанії у мене є два основні вектори роботи. Перший — це розвиток Middle East напрямку, і другий — це співпраця з великим аккаунтом, що налічує понад 200 працівників. З початком війни ця компанія не виводила нікого з України, однак частково найм таки перевела за кордон. Можливо, це не всім очевидно, але наявність частини команди за кордоном дає можливість українським працівникам залишатись на плаву. На початку березня ми мали близько 40 відкритих вакансій у наших хабах у Польщі та Болгарії, проте через великий ажіотаж (адже й інші проєкти переводили найм у ці хаби), вони були перевантажені. Вже під час війни у нас відкрився офіс у Румунії, тож ми вирішили перевести ці позиції на нього.

Від початку війни я з дружиною та трьома дітьми чотири місяці мешкав у Польщі. Коли діти закінчили навчальний рік, ми почали будувати довготермінові плани. Тож постав вибір - можна було поїхати в Дубаї, щоб розвивати напрямок на Близькому Cході або ж в Бухарест, аби бути ближче до процесів відкриття нового офісу, формування команди і розвитку цього хабу. З точки зору бізнесу, обидва напрямки були важливі, тож я виходив з особистих міркувань.

До моменту переїзду я був в Румунії лиш один раз 10 років тому, коли їхав з сім’єю в Болгарію. Мої спогади були досить лімітовані: це найкрасивіша дорога в світі Трансфегерешан, замок Дракули та макароноподібні електричні дроти. За 10 років нічого не змінилось, тут і далі в багатьох місцях висять такі спагеті на електричних стовпах :)

Після переїзду реальність перевершила мої очікування. По-перше, я хвилювався щодо мови, однак виявилося, що тут англійська досить поширена і її рівень використання значно вищий, ніж в Україні та Польщі. По суті в лікарні, банку чи магазині доволі просто порозумітись. Вивіски не дублюються англійською, для цього використовую функцію камери в Google Translate. По-друге, лише лінивий не підколов мене на тему ромів. Та після переїзду я вкотре переконався у тому, що це всього лише стереотипи. Наостанок, я не хотів переїздити в кам’яні джунглі. Бухарест виявився надзвичайно зеленим містом з великою кількістю водойм. А далі від центру міста взагалі дуже затишно.

Процес легалізації

Щоб легалізуватися у Румунії, потрібно було всього тричі вийти з дому.

Найперше необхідно отримати тимчасовий захист, так званий temporary protection status. Якщо у перші місяці війни були довгі черги, то зараз на це знадобилося пів години. Я отримав TPS для себе і сім’ї на наступний день після приїзду. Він дає право на проживання та роботу в країні.
Друга важлива річ — це банківський рахунок для отримання оплати праці. Щоб відкрити рахунок, мене запитували тільки паспорт та TPS. Мене приємно вразило, що в Бухаресті у банківських установах вільно розмовляють англійською.
Наостанок, потрібно пройти медичний огляд. Відповідно до румунського Кодексу праці, кожен працівник зобов’язаний пройти базовий медичний огляд перед оформленням на роботу.

Ще один важливий крок — це підписання документів з роботодавцем. Але оскільки наша компанія в Україні давно впровадила для цього електронні підписи, то в Румунії вирішили піти таким же шляхом і використовувати мобільну аплікацію Evrotrust. В Румунії здебільшого ще користуються паперовими документами, тож деякі місцеві кандидати були приємно здивовані.

Пошук житла

Житло в Румунії (як і в Польщі) винайняти не так легко, як в Україні. У мене склалося суб’єктивне враження, що через великий наплив українців на початку війни, які винаймали квартири на рік, а потім розривали договір і поверталися додому, орендодавці зараз неохоче здають нерухомість українцям. Так, у контракті прописана можливість розірвання, однак для власників це зайві витрати часу та енергії.

Тому, щоб винайняти житло, важливо довести свій намір довготривалого перебування. В моєму випадку було достатньо листа з корпоративної поштової скриньки від мого керівника, в якому підтверджувалося, що я перебуватиму в Румунії щонайменше рік.

/uploads/stories/relocation-to-romania-legalization-prices-search-for-housing-and-advantages-for-ukrainian-it-specialists/romania-letter.jpg?1664366484488

Спершу я хотів шукати квартиру через місцевого рієлтора, однак спробувавши, у мене склалося враження, що кожен рієлтор має свій обмежений пул квартир та не співпрацює з іншими. Для мене їхніх варіантів виявилося недостатньо, тож я скористався мобільним застосунком Imobilare, на карті відфільтрував варіанти, які підходили мені по параметрах та написав десятку рієлторів у Whatsapp. Далі пішов на перегляд кількох квартир (треба бути готовим, що як і в Україні, частина оголошень неактуальні), і знайшов ту, яка найкраще мені підходить.

Крім того, житло на довгостроковий термін можна шукати на порталах Imobiliare, Storia.ro чи OLX. Щодо цін, то вони здебільшого стартують від 300 євро в місяць за квартиру площею 80-90 квадратних метрів. Якщо ви розглядаєте варіант ближче до центру, то ціна відповідно зростає в середньому до 500 євро і більше.

Інші особливості життя в Румунії

Ціни. Життя у великих містах, особливо у столиці, дорожче. За моїми оцінками, ціни досить схожі до Польщі. В середньому сімейний бюджет для двох людей на місяць складатиме 600-800 євро, не враховуючи вартість житла.

Підтримка українців. Румуни подібні до нас, вони досить тепло ставляться до українців і готові допомогти. Одного разу на паркінгу румунська сім’я побачила номерний знак нашого авто й активно почала пригощати наших дітей абрикосами. Я спочатку намагався ввічливо подякувати і відмовитись, але потім зрозумів, що для них цей момент був надзвичайно важливим. Непросто передати текстом, це було дуже сентиментально. Хоча, якщо порівнювати з Польщею, то тут значно менше теми війни в інформаційному просторі.

Школи. Для мене було важливо, щоб діти навчались офлайн англійською мовою. В Бухаресті є 5 хороших приватних інтернаціональних шкіл, хоча потрібно бути готовим, що вони дорожчі за приватні локальні школи. Ось список:

Покупки та доставка. Це те, що, мабуть “наболіло” усім українцям за кордоном. Я вирішив купити електрочайник, такий самісінький, як в мене колись був. Замовив через сайт Vexio, почекав пару тижнів, вони мовчали, тож я скасовував замовлення. Ну окей, невдалий сервіс вибрав. Замовив через більш популярний Emag, от вже чекаю 12 днів, побажайте мені успіху! Можливо чайник виявився рідкісний, ще потестую на інших товарах:) З плюсів, то тут більш поширені поштомати, що однозначно зручно. Окрім того, є багато кластерних торгових центрів, де все зібрано в одному місці. Мені найбільше подобається Baneasa Shopping City+IKEA+Dedeman. Це свого роду Бермудський трикутник, де можна спокійно втратити орієнтацію в просторі й часі.

Банкінг. Шукати локальний Монобанк тут марно (хіба Revolut, але він британський). Я завантажив топ 5 мобільних аплікацій румунських банків та обрав Banca Transilvania, поки політ нормальний.

Географія. В Румунії тепліше, ніж в Україні, й особисто для мене це великий плюс. У грудні середньодобова температура вдень +4°С, тоді як в Україні - 0°С і нижче. Крім того, за три години від Бухареста можна доїхати до моря, за півтори години — до Карпат.

Що треба знати перед переїздом

Вікіпедія каже, що українці — четверта за чисельністю етнічна спільнота в країні. Війна прискорила плани багатьох компаній щодо переїзду в Румунію, тож тут зростає як ІТ-спільнота, так і ком’юніті українців в цілому. За даними UNCHR, станом на липень в країні перебувало понад 83 тисячі українців, що змушені були втікати від війни.

Для тих, хто планує переїжджати в Румунію, рекомендую переглянути цей детальний гайд від міжнародної експертки з підбору персоналу Уляни Мороховської, з якою я мав нагоду познайомитися і чиїм документом скористався не один раз. Тут зібрана інформація майже про все, що потрібно знати українцю - про перетин кордону, проживання, медицину, пошук роботи і так далі.

Якщо ви вже надумали переїжджати за кордон, то однозначно Румунія варта уваги. Якщо ваша компанія має дочірній бізнес тут, то сміливо легалізовуйтеся - цим ви збережете декілька робочих місць для тих українців, що лишаються вдома. Для багатьох клієнтів наявність частини команди за межами України є обов’язковим пунктом по диверсифікації ризиків. SoftServe планує найняти понад 1000 працівників у Румунії до кінця 2025 року, тож, можливо, ви готові стати частиною команди?

Текст був оригінально опублікований на dou.ua.